Іконка застосунку INKterestINKterest
← Усі статті
Блог ·

Інтерв'ю з Мод Вагнер, якого не було

Мод Стівенс Вагнер померла в січні 1961 року, у 83 роки. Її часто називають першою відомою жінкою-татуювальницею в США, а її фотографія 1907 року з татуйованими грудьми й руками — одне з найчастіше завантажуваних тату-зображень у Бібліотеці Конгресу. Цього інтерв'ю не було. Ми його уявили: запитання наші, а відповіді зібрано з того, що відомо про її життя.

Як його зроблено. Мод не залишила ні інтерв'ю, ні листів, які нам вдалося б знайти: до нас не дійшло жодної її фрази. Кожен факт у її відповідях узято з джерел наприкінці статті — газет її часу, досліджень письменника Алана Говенара та історика татуювання Дерина Брея, а також розповіді її доньки Лоттеви журналістові. Слова в лапках належать тим, кого названо поруч із ними, і ніколи — самій Мод. Усе, що вона тут каже, — наша реконструкція того, як вона могла б це сказати, а не її мова.

Дівчина з канзаської ферми

INKterest: Ви народилися 1877 року на гомстеді під Емпорією, у Канзасі. Як фермерська донька потрапляє до цирку?

Мод: При народженні мене звали Нора Стівенс. Мої батьки, Девід і Сара, були гомстедерами. Емпорія любила називати себе Афінами прерій — два коледжі й оперний театр, — але ферма є ферма. Коли мені було трохи за двадцять, я взяла ім'я Мод і поїхала зі старшою сестрою Дорою. Ми були «Сестрами Стівенс»: співали, грали в сценках на ярмаркових виставах і виступали на канаті в Індіані з мандрівним шатровим шоу Wonderland Shows. Я була повітряною гімнасткою і «жінкою-змією». Я вміла скластися навпіл і вміла висіти на дроті, а в таких шоу цим можна було жити.

Найрозмальованіша людина Америки

INKterest: Потім ви зустріли Гаса Вагнера. Ким він був?

Мод: Татуйованою людиною і татуювальником. Гас близько чотирьох років провів у морі кочегаром на пароплавах і навчився татуювати вручну в майстрів Японії, Яви та Борнео. 1902 року він повернувся в Огайо з понад 260 татуюваннями на тілі й називав себе «найхудожніше розмальованою людиною в Америці» та чемпіоном світу з ручного татуювання. Скромністю він не грішив. Якось він сказав репортерові, що носить історію свого життя на грудях, історію Америки на спині, а морську романтику на руках.

INKterest: Усі розповідають, що ви познайомилися на Всесвітній виставці 1904 року в Сент-Луїсі й погодилися на побачення, лише якщо він навчить вас татуювати. Це правда?

Мод: Історія гарна, і людям вона подобається більше за правду. Але є фотографії, де ми з Гасом разом 1903 року, за рік до виставки. Ми тоді вже працювали в тих самих маленьких шоу. Наприкінці 1903 року ми з Дорою мали номер у музеї Джорджа Міддлтона на Кларк-стріт у Чикаго, а на 1904 рік ми з Гасом мали контракт виступати там разом.

Історик татуювання Дерин Брей знайшов фотографії пари, датовані щонайменше роком раніше за виставку. «Чудова історія — татуювання в обмін на побачення, — каже він. — Але це неправда» (KCUR).

Сент-Луїс, 1904

INKterest: То що ви робили на виставці?

Мод: Ми заздалегідь приїхали до Сент-Луїса й відкрили майстерню в крамниці поруч із виставковою територією. Через місто пройшли мільйони людей. Репортер St. Louis Post-Dispatch застав нас за роботою, і Гас сказав йому, що заробляє майже як президент банку. А тоді додав: «Моя дружина теж татуювальниця», — і що я «акторка і жінка-змія». Про наше весілля оголосили в жовтні, третього числа.

Вручну

INKterest: Електричну тату-машинку запатентували ще 1891 року. А ви з Гасом і далі працювали вручну. Як?

Мод: Гас учився вручну і мене вчив вручну. Кілька голок, прив'язаних до держака: їх умочують у фарбу і вколюють у шкіру, крапка за крапкою, самою лише рукою. Тепер це називають хендпоук, або стік-енд-поук. Це повільніше за машинку, і кожну лінію відчуваєш. Гас цим пишався — тому він і називав себе майстром ручного татуювання, — а все господарство вміщалося в одну скриню, що зручно людям, які живуть у дорозі.

Вагнерів пам'ятають як одних з останніх татуювальників, що працювали тільки вручну, без машинки. Більшість інструментів Гаса тепер зберігається в Музеї морського порту на Саут-стріт у Нью-Йорку.

Татуйована жінка

INKterest: 1915 року репортер Kansas City Star написав, що Гас «зробив перші начерки системи татуювань, яка поширилася в неї аж до пальців ніг». Він вигадав вас цілком?

Мод: Він малював і сам набив більшу частину. Є розфарбована вручну картка 1903 року: я сиджу, підібравши спідниці, і терплю, поки він набиває мені тигра на стегні. Той самий репортер нарахував на мені дванадцять кольорів і назвав це межею мистецтва татуювальника. На знімку, який зробили зі мною в Лос-Анджелесі 1907 року, видно жінку верхи на леві під пальмами в мене на грудях, звірів по всіх руках і соняшник на кожному лікті — квітку Канзасу.

INKterest: Але ви були не лише полотном. Ви татуювали інших?

Мод: Звісно. Є фотографії, де я татуюю брата Гаса, Генрі, і знімок 1910 року, де я допомагаю Гасові набивати артиста цирку. Я й флеш малювала, хоча зберігся лише один аркуш із моїм ім'ям. За татуйовану жінку люди платили, щоб на неї подивитися, а жінка з голкою в руці збирала свій натовп.

У дорозі

INKterest: Яким було ваше життя після виставки?

Мод: Дорога. Ми їздили країною з ярмарками й карнавалами — і як татуювальники, і як татуйовані дива: водевільні театри, окружні ярмарки, зали з атракціонами, — а взимку татуювали клієнтів. З часом у нашого шоу з'явився музей на колесах. Гас збирав рептилій і змій і робив опудала для вітрин: маленьких русалок і те, що він рекламував як «восьминога з людською головою». До 1915 року ми татуювали в майстерні, яку на якийсь час відкрили в Канзас-Сіті. Майстерні тоді переїжджали. Влаштовуєшся в перукарні чи у фотоательє, а коли місто вичерпано, їдеш далі.

INKterest: Татуювання в Америці виросло в портових містах. А ви повезли його вглиб країни.

Мод: Моряки татуювалися там, куди приходили кораблі. Наймит у Канзасі чи Оклахомі корабля зроду не бачив, зате бачив ярмарок. От на ярмарок ми й їхали.

Лоттева

INKterest: Ваша донька Лоттева народилася 1910 року і вже в дев'ять років татуювала. Хто її вчив?

Мод: Гас, так само, як учив мене. І згодом вона заробляла татуюванням на життя.

INKterest: І все ж, хоча обоє її батьків були татуйовані з голови до п'ят, у неї самої не було жодного татуювання.

Мод: Це було між Гасом і мною. Лоттева називала це сімейною сваркою. Хай так і називає.

«Татуювати вміли ми всі — тато навчив і її, і мене, — але мама не дозволяла татові татуювати мене», — розповіла Лоттева газеті The Dallas Morning News 1993 року. «Я так і не зрозуміла чому». Ми теж не знаємо, тож причину за Мод не вигадували.

Перша?

INKterest: Вас часто називають першою жінкою-татуювальницею Америки. Це так?

Мод: Не знаю, і не знаю, хто міг би знати. У шатрах багато чого відбувалося, і ніхто цього не записував. Я була жінкою, яка татуює, у чоловічому ремеслі, і це помічали. А чи була я першою — хай порахує хтось інший.

Її біограф теж обережний. «Не знаю, як це взагалі можна задокументувати, і, чесно кажучи, я так і не знайшов особливих доказів», — каже Алан Говенар (KCUR).

Що було потім

Гаса Вагнера 1941 року влучила блискавка, і за кілька місяців він помер. Мод померла 30 січня 1961 року, у 83 роки, у домі доньки в Лоутоні, Оклахома. Свої малюнки й пам'ятні речі вона залишила Лоттеві, яка зберігала сімейний альбом і померла в Плейнв'ю, Техас, 1993 року. Письменник Алан Говенар купив колекцію, щоб вона не розпорошилася, і передав більшу її частину Музею морського порту на Саут-стріт у Нью-Йорку; Дерин Брей називає її найбільшим уцілілим цілком зібранням ранніх тату-матеріалів. Говенар написав по книжці про кожного з трьох Вагнерів, серед них Maud Stevens Wagner: The Mona Lisa of American Tattoo (2025); поза на тій фотографії 1907 року, за його словами, — поза Мони Лізи, «бо вона дуже загадкова».

Мод і Гас лежать поруч на кладовищі Гоумстед в окрузі Чейз, Канзас. Десятиліттями на їхніх могилах стояли прості бетонні блоки з ініціалами. Канзаський татуювальник Рон Долечек знайшов їх 2008 року й поставив поруч зі старими нові надгробки; на надгробку Мод написано: «Мод Стівенс Вагнер, перша леді-татуювальниця Америки». Років двадцять тому клієнт приніс йому розписаний банер з ярмаркової вистави з татуйованою жінкою — його знайшли разом зі скринями інструментів для ручного татуювання в покинутому фермерському будинку біля Сідар-Пойнта, Канзас (NPR). Історію про побачення в обмін на уроки ми розповіли лише для того, щоб сказати, що вона неправдива, а подробиць, які ходять без джерела, не взяли.

Дивитися її історію

У березні 2025 року BBC Global зняла про Мод Вагнер короткий фільм: близько шести хвилин, англійською. У ньому її називають першою відомою жінкою-татуювальницею Америки — до цього твердження, як ви читали вище, її біограф ставиться обережно. Плеєр YouTube завантажується, лише коли ви запускаєте відео.

Другий, довший погляд: «The Strange Case of Maud Wagner» з YouTube-каналу Weird World (2023, близько дев'яти хвилин, англійською). Це жвавий переказ, і в ньому повторюється історія про побачення в обмін на уроки, якої, як ви читали вище, фотографії 1903 року не підтверджують.

Приміряйте стік-енд-поук

Татуювання вручну продумують разом із майстром, і лягає воно крапка за крапкою, тож в ескізі краще бути певним заздалегідь. В INKterest на екрані «Стилі татуювань» серед 250 стилів є Stick and Poke, Old School і Fine Line, по 100 ескізів у кожному (повний список). Приміряйте соняшник, тигра чи лева на фото свого тіла або наживо через камеру, перш ніж нести ескіз майстрові.

Джерела

Це інтерв'ю уявне: Мод Стівенс Вагнер його не давала, і її власні слова до нас не дійшли. Слова в лапках належать тим, кого названо поруч із ними; її відповіді — наша реконструкція за джерелами вище. INKterest не пов'язаний ні з родиною Вагнер, ні з Аланом Говенаром, ні з Дерином Бреєм, ні з Роном Долечеком.

Приміряйте стік-енд-поук

INKterest можна завантажити на iPhone безплатно — з 9 безплатними примірками й без акаунта. INKterest Pro відкриває безлімітні примірки.

Завантажити в App Store