Іконка застосунку INKterestINKterest
← Усі статті
Блог ·

Інтерв'ю з Хорихіде з Йокосуки, якого не було

Хідео Какімото — Йокосука Хорихіде, тобто Хорихіде з Йокосуки, — помер навесні 2017 року, у 88 років. Цього інтерв'ю не було. Ми його уявили: запитання наші, а відповіді зібрано з його біографії та з довгої розмови, яку він мав із французьким журналістом Паскалем Баго у 2016 році.

Як його зроблено. Кожен факт у його відповідях узято з цієї розмови, яку англійською опублікував тату-журнал Inkers, та з інших джерел наприкінці статті. Слова в лапках — його власні, як їх опублікував Inkers, у нашому перекладі. Усе інше — наша реконструкція того, як він міг би це сказати, а не його мова.

Два Хорихіде. Під цим ім'ям працював не один майстер. Тут — Хідео Какімото з Йокосуки. Кадзуо Оґурі, Хорихіде з Ґіфу, — інша людина: це він листувався з Sailor Jerry (Defector), і саме він — той Хорихіде, про якого йдеться в нашому уявному інтерв'ю з Sailor Jerry.

Місто, що стало військово-морською базою

INKterest: Ви народилися 1929 року й виросли в Йокосуці. Як ви стали татуювальником?

Хорихіде: Після війни в Японії не було роботи, зате всюди були американські солдати, а Йокосука стала їхньою військово-морською базою. Коли почалася Корейська війна, кораблі приходили повні людей, які бачили забагато. Багато хто вже мав татуювання й хотів ще: татуювання допомагало їм ні про що не думати. «Роботи на той час не було, зате було багато солдатів, і я вирішив зайнятися цим ремеслом». Це було близько 1950 чи 1951 року. Мені було двадцять, двадцять один.

INKterest: Чим ви працювали?

Хорихіде: Спершу руками — я татуював вручну й учився робити краще. Потім на кораблі прибув американський татуювальник із машинкою. Він мав борги й мусив її продати. Щойно я дізнався, позичив потрібну суму й купив її — за тридцять–п'ятдесят тисяч єн; на сьогоднішні гроші це щонайменше пів мільйона. Наступного дня я вже нею працював. У ті роки таку машинку в Японії мав лише ще один татуювальник — Хоріґоро II у Токіо.

Сто моряків за день

INKterest: Що відбувалося, коли приходив корабель?

Хорихіде: Корабель означав тиждень роботи, а приходили вони нерегулярно, тож брали все, поки моряки тут. Я сидів у кріслі з десятої ранку до десятої вечора, не ївши, і робив людей сто за день — маленькі татуювання, хвилин по десять на кожного, західні малюнки. Один помічник домовлявся англійською, інший брав гроші. «Мушу сказати, що я значно більше зосереджувався на контурі».

Малюнки, які в ті роки просили американські моряки, — ті самі, про які йдеться в нашому уявному інтерв'ю з Sailor Jerry.

Учитися самотужки

INKterest: Як ви прийшли до японського татуювання?

Хорихіде: Я вивчав його весь той час, поки татуював американців. Потім прийшли японські клієнти, і, щоб їм догодити, мені довелося рости. Навчати мене ніхто не хотів. Інші майстри не показували своїх малюнків і не ділилися прийомами. «Ми всі були суперниками». Ім'я татуювальника передавали з вуст в уста — і тільки.

INKterest: Звідки бралися ваші фарби?

Хорихіде: «Усю палітру мені довелося шукати самому». Я пробував пігменти японського живопису, а щоб зрозуміти, чи годиться фарба для татуювання, перевіряв її на власному тілі. Деякі шкодили здоров'ю й викликали жар. Я все одно їх перевіряв.

INKterest: На кого ви рівнялися?

Хорихіде: У Токіо ще були дуже добрі майстри: Хоріуно II, Хоріґоро II, Хорікін, Ямекума. Хоріуно II працював вручну й був справжнім маестро. Його лінії були такими жирними, що читалися здалеку, і малюнок було видно одразу. Він був такий знаменитий, що у фільмі про якудза п'ятдесятих років татуювальника писали з нього.

INKterest: Коли у вас було найбільше роботи?

Хорихіде: Десь від тридцяти до п'ятдесяти. Пів місяця я працював із західними клієнтами, а другу половину їздив до японських клієнтів поза Токіо. Запис був на два-три місяці вперед — майже двадцять років поспіль.

На краю суспільства

INKterest: Японське суспільство не визнавало татуювання ремеслом. Як ви з цим жили?

Хорихіде: «Я жив трохи на узбіччі суспільства, і довкола мене теж були татуйовані люди». Приховувати мені не було чого. Тривога прийшла із сином. Ми хотіли віддати його до приватної школи, а там довелося б сказати, чим я заробляю. Тож я відкрив дві компанії — одну з металу, другу з перевезення яєць — і втратив на обох багато грошей. Потім я боявся, що жодна жінка не вийде за сина татуювальника. Він зустрів дуже хорошу жінку, і в них двоє дітей.

INKterest: А поліція?

Хорихіде: Після війни татуювання знову дозволили, але деякі поліцейські про це не знали, і одного разу мене мало не заарештували ні за що. По-справжньому заборонено було одне — татуювати неповнолітніх. За це мене тричі за десять років затримували, і щоразу я платив штраф у п'ятдесят тисяч єн. Ті хлопці брехали про свій вік, а я не знав. Після цього я татуював лише дорослих. Іншого разу хтось із затриманих сказав поліції, що я зберігаю зброю, і до мене прийшли вісім поліцейських з ордером і металошукачем. Мечі в мене справді були, і навіть обладунки, — з усіма паперами. Пішли вони розчарованими.

INKterest: Японське татуювання пов'язують із якудза. Яка частка вашої роботи припадала на них?

Хорихіде: Менше тридцяти відсотків. Я працював на Інаґава-кай, а в шістдесят — на Ямаґуті-ґумі: їздив із помічником до Хакати чи Кобе й татуював по десять годин на день, до шістнадцяти днів поспіль. Але першими татуювалися ремісники, а якудза їх скопіювали. В епоху Едо татуювання носили теслі, садівники й пожежники. Люди на фотографіях на моїх стінах — садівники, будівельники, майстри суші, і вони свої татуювання закінчують. Багато якудза — ні: вони потрапляють до в'язниці або йдуть зі свого угруповання.

Малювати за старими майстрами

INKterest: Що ви думаєте про молодих татуювальників?

Хорихіде: Багато хто копіює малюнок на трафарет, наклеює на тіло й набиває, і зрештою все виглядає однаково. Якщо вмієш малювати, той самий мотив виходить по-своєму. Добрі татуювальники вміють тримати олівець: коли не певен — намалюй на папері двічі-тричі. Сам я ніколи не вигадував малюнок на порожньому місці. «Щоразу, коли я малював сам, без зразка з минулого, виходило погано, і я це знищував». За Утаґавою Кунійосі чи Хокусаєм, трохи змінивши, я можу зробити те, чим задоволений.

Про гравюри Кунійосі з татуйованими героями та про те, як у Японії з'явилися татуювання на все тіло, — у нашому гіді зі стилів татуювань.

INKterest: 2015 року татуювальника з Осаки Тайкі Масуду затримали за татуювання без медичної ліцензії, і він пішов до суду. Що ви про це думаєте?

Хорихіде: «Немає закону, який забороняє це ремесло. А якщо закону немає, вони не можуть його заборонити». Я працюю давно, і за саму роботу в мене ніколи не було неприємностей із поліцією. Якби студії закривали лише за татуювання, це було б серйозно — повернення до часів перед війною, коли військовим потрібні були чисті, не позначені тіла. Моя порада татуювальникам, які до мене приходять: не використовуйте заборонених речовин і сплачуйте податки — і проблем не буде.

До дев'яноста

INKterest: Коли ви перестали татуювати?

Хорихіде: «Я не перестав». Щонеділі до мене приходить клієнт на дві години. Уперше він прийшов чотири роки тому; через два роки потрапив до в'язниці, а коли вийшов, ми продовжили з того місця, де зупинилися. Костюм готовий лише на п'яту частину. «Не знаю, чи встигнемо ми закінчити його до моєї смерті».

INKterest: А малювання?

Хорихіде: Замолоду мені сказали, що рисувальник може займатися своїм мистецтвом до дев'яноста років, і я не повірив. Тепер розумію. Сили в мене вже не ті, але техніка й око стають кращими. «Тепер я малюю значно краще».

Що було потім

Коли Паскаль Баго востаннє був у нього, 2016 року, Хорихіде було 87, і він і далі малював щодня в маленькій майстерні поруч зі своїм традиційним будинком у Йокосуці, знову й знову повторюючи на великих аркушах мотиви, які все життя набивав клієнтам. Баго запам'ятав його привітним і ввічливим, із природним авторитетом і прямотою. Він помер навесні 2017 року, у 88 років; Вікіпедія називає дату — 18 квітня. Його малюнки зібрано в книжці Horihide by Horihide.

Справа, про яку його запитали, завершилася у вересні 2020 року: Верховний суд Японії став на бік Тайкі Масуди — татуювання не є медичною процедурою (Time Out Tokyo). Ми трималися того, що сам Хорихіде розповів Баго, і не брали того, чого не змогли підтвердити, — зокрема розповіді без джерела про те, що він їздив на Гаваї до Sailor Jerry: документально підтверджені листи Sailor Jerry належать іншому Хорихіде.

Приміряйте ірезумі

Японський «костюм» продумують цілком разом із майстром і набивають за багато сеансів. В INKterest на екрані «Стилі татуювань» серед 250 стилів є Japanese Irezumi, Black & Grey Irezumi і Neo-Japanese, по 100 ескізів у кожному (повний список). Приміряйте дракона чи коропа кої на фото свого тіла або наживо через камеру, перш ніж нести ескіз майстрові.

Джерела

Це інтерв'ю вигадане: Хідео Какімото його не давав. Слова в лапках — його власні, як їх опублікував Inkers за розмовою з Паскалем Баго, у нашому перекладі; решта його відповідей — наша реконструкція за джерелами вище. INKterest не пов'язаний ні з Inkers, ні з Паскалем Баго, ні з родиною Хорихіде.

Приміряйте ірезумі

INKterest можна завантажити на iPhone безплатно — з 9 безплатними примірками й без акаунта. INKterest Pro відкриває безлімітні примірки.

Завантажити в App Store