Інтерв'ю з Sailor Jerry, якого не було
Норман Кіт Коллінз — для моряків Гонолулу просто Sailor Jerry, «моряк Джеррі», — помер у червні 1973 року. Цього інтерв'ю не було. Ми його уявили: запитання наші, а відповіді зібрано з того, що відомо про його життя, і з його власних листів.
Як його зроблено. Кожен факт у його відповідях узято з джерел наприкінці статті: Tattoo Archive, Вікіпедії, досліджень журналіста Майкла Коркорана та фільму Hori Smoku Sailor Jerry. Слова в лапках із датою — його власні, з листів, у нашому перекладі. Усе інше — наша реконструкція того, як він міг би це сказати, а не його мова.
Фотографії. Ми знайшли ці старі фотографії в інтернеті й відтворили їх за допомогою ШІ: це реконструкції, а не оригінальні знімки. Натисніть будь-яку, щоб відкрити, а далі гортайте свайпом або стрілками.
Товарні потяги й Чикаго
INKterest: Ви народилися в Ріно в січні 1911 року й виросли на півночі Каліфорнії. Як хлопчина звідти опиняється з тату-голкою в руці?
Sailor Jerry: Дуже просто: рано пішов з дому. Підлітком я їздив товарними потягами з кінця в кінець країни й татуював по-старому, вручну: голка, трохи туші й будь-хто, хто погодиться посидіти спокійно. У Чикаго, наприкінці двадцятих, я познайомився з Гібом «Таттсом» Томасом, і він вклав мені в руку електричну машинку. Я завжди називав його своїм першим учителем електричного татуювання. Ми листувалися до кінця його життя, а 1969-го він дістався до мене в Гонолулу.
INKterest: На кому ви тренувалися?
Sailor Jerry: На тих, кого приводили зі Скід-Роу, вулиці волоцюг і нічліжок, — переважно на п'яних. Людина, яка добре випила, сидить спокійно й не сперечається через ваші лінії. Історія негарна, але так училися багато хто з нас.
INKterest: А ім'я? Із «моряком» усе зрозуміло.
Sailor Jerry: Кажуть, батьки назвали мене Джеррі на честь нашого віслючка. Уперті ми були обидва. Я ніколи з цим не сперечався.
Флот і Схід
INKterest: Потім ви пішли служити на флот.
Sailor Jerry: У дев'ятнадцять. Флот провіз мене через увесь Тихий океан портами Азії, і там я побачив, яким може бути татуювання. Там це була не картинка, приліплена на руку, а один малюнок на всю спину, з драконом, який рухався як живий. Я повернувся з розплющеними очима, а в тридцятих осів на Гаваях.
Готел-стріт
INKterest: Яким був Гонолулу для татуювальника?
Sailor Jerry: Бари, більярдні, тири й тату-салон усюди, де можна було платити оренду, — Готел-стріт, а потім моя майстерня на Сміт-стріт у Чайнатауні. Потім прийшов грудень 1941-го, і, здавалося, через нас пройшов увесь Тихоокеанський флот. Мені було тридцять, я пішов записуватися знову, лікарі послухали моє серце й відправили додому. Тож я служив, як міг. Дев'ять клієнтів із десяти були у формі.
INKterest: Що вони просили?
Sailor Jerry: Те, що потрібно морякові. Ластівку за кожні п'ять тисяч миль у морі, якір, корабель під усіма вітрилами, гавайську танцівницю, свиню й півня на ногах — щоб не потонути. Обирали з флешу на стіні, а я набивав швидко й чисто. Малюнок на тій стіні мав говорити сам за себе: «Якщо малюнок достатньо добрий, він сам знайде покупця. Нам не треба його продавати». (лист, 28 червня 1971)
Що означали ластівка, якір, свиня й півень, ми розповіли у статті про значення татуювань.
Кольори й чисті голки
INKterest: Вас пам'ятають за нові кольори.
Sailor Jerry: Те, що тоді можна було купити, було рідким, і вибір був бідний, тож пігменти я змішував сам. І скажу так, як писав: «Я першим почав використовувати фіолетовий, білий, жовтий і синій — тепер усі намагаються це робити». (лист, 18 лютого 1971)
INKterest: А гігієна? У ваш час не кожна майстерня була охайною.
Sailor Jerry: Моя майстерня однією з перших почала проганяти інструменти через автоклав, і голка йшла одному клієнтові й більше нікому. Хлопець довіряв мені свою шкіру. Найменше, що я міг зробити, — не відправити його назад на корабель із зараженням.
INKterest: Що робить малюнок добрим?
Sailor Jerry: «Смілива простота — ключ до доброго малюнка». (лист, 20 листопада 1970) Жирний чорний контур, кілька сильних кольорів, силует, який читається з іншого кінця бару. Тому старі малюнки й через роки на щось схожі, а вигадливі розпливаються в кашу.
Чому жирні лінії тримаються: з роками кожна лінія трохи пом'якшується й розповзається — див. як старіють татуювання.
Листи до Японії
INKterest: Багато років ви листувалися з японськими майстрами татуювання, серед них — Кадзуо Оґурі, Хорихіде з Ґіфу. Як моряк із Гонолулу до цього дійшов?
Sailor Jerry: Через перекладача й через упертість. Їхня робота була найкращою у світі, а чужих туди не пускали. Я надсилав їм свої кальки й фотографії, вони мені — свої, і ми обмінювалися тим, що знали. Тамтешні майстри беруть у ім'я «хорі» — від слова «різати, гравіювати». От я й підписувався Hori Smoku. «Шкір — мільйони, а Hori Smoku — один». (лист, 28 червня 1971)
INKterest: Після Перл-Гарбора ви багато років тримали образу на Японію. Хіба це не суперечність?
Sailor Jerry: Я так і не пробачив той напад і так і не перестав захоплюватися їхнім мистецтвом. Людина може носити в собі і те, і те. Я вчився з їхніх гравюр і навіть із коміксів: «Я вивчаю японські комікси — деякі з цих хлопців справді вміють передати рух і дію». (лист, 20 липня 1971) Якщо хтось робить щось краще за мене, я цього навчуся, хай би хто це був.
Під ім'ям Хорихіде працював не один майстер. Хорихіде Sailor Jerry — це Кадзуо Оґурі з Ґіфу (Defector); Хідео Какімото з Йокосуки — інший, і з ним ми теж уявили інтерв'ю.
Молоді
INKterest: Ед Гарді, Майк Мелоун, Зік Оуен — ви писали їм усім.
Sailor Jerry: Папір і ручка. У конверт ішли відбитки нових малюнків — так ми тоді обмінювалися ідеями. Гарді хотів навчитися японського підходу, і я звів його з Оґурі — моїм Хорихіде з Ґіфу. Саме Гарді я написав: «У татуюванні завжди було якесь гіпнотичне зачарування». (лист, 27 грудня 1971)
INKterest: Ви були терплячим учителем?
Sailor Jerry: «Я завжди готовий вислухати чужі ідеї… бо вчитися можна завжди». (лист, 12 серпня 1971) Але слухати — не означає коритися: «Якщо вам подобається мій стиль роботи — чудово, приходьте до мене, але якщо хочете переробити мене на майстра на ваш смак — забудьте!» (лист, 12 липня 1972)
INKterest: Що ви казали їм про копіювання?
Sailor Jerry: «Треба розуміти різницю між відчуттям, коли створюєш своє, і коли наслідуєш». (лист, 8 червня 1971) У ремеслі завжди вистачало тих, хто бере збудоване іншими. Як я написав Гарді: «Стара історія: ми створюємо попит, а наживаються на ньому пройдисвіти». (лист Едові Гарді) А тим, хто вирішив, що вже всього досяг: «У цій справі, щойно починаєш вважати себе головним, ти перестаєш старатися й швидко вилітаєш». (лист, 24 травня 1971)
Old Ironsides
INKterest: Татуювання було не єдиною вашою справою.
Sailor Jerry: Далеко не єдиною. Я грав на саксофоні в танцювальному оркестрі. У мене були капітанські права, і в п'ятдесятих я водив екскурсійне судно до меморіалу в Перл-Гарборі. Я вивчав електроніку й отримав радіоліцензію першого класу. Наприкінці шістдесятих вів нічне ток-шоу на радіо під ім'ям Old Ironsides — «Старий залізнобокий» — і видавав урядові все, на що той заслужив.
INKterest: Кажуть, ви були впертим і впевненим у собі.
Sailor Jerry: «Я анітрохи не зазнаюся, хоча маю на це повне право!» (лист, 24 травня 1971) І найсуворіший суддя мені — я сам: «Я сам собі найгірший конкурент і найсуворіший критик, і це до біса незручне становище!» (лист, 24 серпня 1971)
Останнє слово
INKterest: Що мало статися з майстернею?
Sailor Jerry: Вона мала дістатися комусь із моїх хлопців: Гарді, Мелоуну чи Оуену. Якщо ніхто з них не візьме — спалити дотла. Мій флеш не продаватиме чужинець.
INKterest: Ваша найкраща робота?
Sailor Jerry: «Я ще не зробив найкращого… лише найкраще на сьогодні». (лист, 15 вересня 1969)
INKterest: А всі ці легенди про вас?
Sailor Jerry: «У легенди людям годиться вірити, а не розуміти їх». (лист, 18 серпня 1971)
Що було потім
Норман Коллінз помер у Гонолулу 12 червня 1973 року — за більшістю розповідей, після серцевого нападу, що стався, коли він їхав на мотоциклі, — і похований на Національному меморіальному цвинтарі Тихого океану. Майк Мелоун купив майстерню на Сміт-стріт, 1033, і вона стала China Sea Tattoo, а Ед Гарді того ж року почав працювати з Кадзуо Оґурі, Хорихіде, у Ґіфу. 1999 року Гарді й Мелоун заснували Sailor Jerry Ltd., якій належать права на його флеш і листи; його ім'я з'явилося на пряному ромі, що з 2008 року належить William Grant & Sons, а суперечку його вдови щодо цих прав завершили мировою угодою 2020 року.
Не все в ньому сьогодні звучить добре. Він пишався своїм консерватизмом, зневажав хіпі й татуювальників, що гналися за славою, а образа після Перл-Гарбора поширювалася не лише на сам напад, а й на японців. Ми не вкладали йому в уста слів, яких не підтверджує його біографія, — ні в той, ні в інший бік. Залишилася його робота: жирні, чисті, читабельні малюнки, які тепер називають олд скулом, або американським традишнлом (про стилі татуювань).
Дивитися фільм
Hori Smoku Sailor Jerry — документальний фільм 2008 року режисера Еріка Вайса — одне з джерел цього інтерв'ю. Тут увесь фільм, близько 75 хвилин, англійською, з YouTube-каналу TattooNOW. Плеєр YouTube завантажується, лише коли ви запускаєте відео.
Приміряйте олд скул
У його майстерні моряк обирав з флешу на стіні. В INKterest на екрані «Стилі татуювань» серед 250 стилів є Old School, Neo-Traditional і Japanese Irezumi, по 100 ескізів у кожному (повний список). Приміряйте ластівку чи якір на фото свого тіла або наживо через камеру, перш ніж нести ескіз майстрові.
- Eldridge C. Norman Keith Collins. Tattoo Archive.
- Вікіпедія. Sailor Jerry.
- Corcoran M. Stewed, screwed and tattooed: the selling of Sailor Jerry. З листами Коллінза до Еда Гарді.
- Sailor Jerry. Quotes and letters. Датовані цитати з листів Коллінза, 1969–1972.
- Hori Smoku Sailor Jerry (документальний фільм, 2008). Behind the legend of Sailor Jerry — інтерв'ю з режисером Еріком Вайсом.
- The Manual. The real Sailor Jerry.
- Taylor C. Ed Hardy went to Japan and brought back a myth. Defector, 11 серпня 2021. Про Кадзуо Оґурі, Хорихіде з Ґіфу.
Це інтерв'ю вигадане: Норман Коллінз його не давав. Слова в лапках із датою — його власні, з листів, у нашому перекладі; решта його відповідей — наша реконструкція за джерелами вище. INKterest не пов'язаний ні з Sailor Jerry Ltd., ні з William Grant & Sons, ні зі спадкоємцями Коллінза.
